Листопадові перерви та нерівномірність дисциплін: які проблеми виникають у календарі Кубка світу з гірських лиж?
Кубок світу з гірських лиж традиційно відкривається в останні дні жовтня в Зольдені. Але сьогодні вже 11 листопада, і "білий цирк" перебуває на паузі вже два вікенди поспіль. Змагання відновляться лише 16-17 листопада зі слаломами в Леві. Така тривала перерва, що триває майже три тижні, ускладнює сприйняття Кубка світу в цілому, роблячи стартовий етап у Зольдені неначе чимось випадковим у графіку змагань.
Гігантські слаломи на Реттенбахському льодовику з'явилися в якості такого раннього відкриття Кубку світу з сезону-1993/94. У 80-х роках взагалі були експерименти з початком сезону в серпні у південній півкулі (Нова Зеландія, Аргентина), проте цю ідею визнали невдалою і більше до неї не поверталися. У перші роки після появи у календарі Зольден чергувався місцем у програмі з французьким гірськолижним курортом Тінь, проте, починаючи з XXI століття, австрійська локація закріпилась у статусі безальтернативного місця початку сезону.
Слід зазначити, що спочатку перерва між етапом у Зольдені та основною частиною Кубку світу була навіть довшою, іноді досягала цілого місяця. Однак з часом Міжнародна лижна федерація (FIS) почала усвідомлювати цю проблему і шукати варіанти для заповнення цієї листопадової паузи. З сезону 2006/07 у календарі з'явився слаломний етап у фінському Леві, але для повного усунення цього пробілу потрібно було додати ще кілька етапів. Пошук нових локацій виявився складним, оскільки на багатьох європейських гірськолижних курортах у цей період спостерігаються труднощі зі сніговим покриттям.
В певний момент, зрушення в цьому напрямку стали помітні лише у сезоні 2020/21: календар поповнився етапом паралельної дисципліни, що проходив в іншій австрійській локації — Лех/Цюрсі. Однак його введення припало на період, коли в FIS нарешті усвідомили, що паралельні змагання в рамках Кубка світу не мають сенсу, і всього через два роки етап у Лех/Цюрсі був виключений з програми.
Водночас почала формуватися нова амбітна концепція: вперше в історії провести транскордонний швидкісний спуск між швейцарським Церматтом і італійською Червінією, розташованою в підніжжі знаменитого Маттерхорна — вражаючої вершини та одного з ключових символів Альп. Заплановано було організувати по два швидкісні спуски для чоловіків і жінок на трасі "Гран Бекка" протягом двох різних вікендів, що, по суті, усувало б проблему тривалої паузи між Зольденом і основною частиною зимового сезону.
Але "Speed Opening" в Червінії виявився однією з тих ідей, які виглядають прекрасно в теорії, проте набагато гірше - на практиці. На таких висотах в Альпах на початку листопада погода дуже нестабільна. В результаті за два сезони (2022/23 та 2023/24) із 8 запланованих гонок на "Гран Бекка" не вдалося провести жодну: у перший рік завадила відсутність снігу, а у минулому сезоні - його надмірна кількість в комбінації з сильними вітрами.
Ідея проведення гонок у Церматті/Червінії в листопаді була відкинута на ранній стадії, але не остаточно. Наразі розглядаються нові плани проведення цієї події виключно в Італії, і не на початку, а наприкінці сезону. Проте залишається незрозумілим, як це узгодиться з традиційним форматом фіналів Кубка світу, де всі основні дисципліни змагаються в одному місці. Також викликає сумніви, чи дійсно весняні погодні умови будуть кращими, ніж у листопаді: через висоту над рівнем моря та специфіку місцевості (відсутність рослинності, що призводить до сильних вітрів) ця траса виявляється дуже вразливою до змін погоди.
Вважаю, що невдалий досвід із реалізацією ідеї в Червінії/Церматті надасть важливий урок: проведення змагань у швидкісних дисциплінах на початку листопада є практично неможливим. Це означає, що вільні місця в календарі доцільно заповнювати технічними видами спорту, оскільки вони менш залежать від погодних умов та вимагають значно меншої кількості снігу для організації змагань.
FIS вже почав робити кроки в цьому напрямку: минулого сезону в календарі з'явився чоловічий слалом у Гурглі, а цього року там зможуть змагатися і жінки. В свою чергу, чоловіки після чотирирічної паузи повертаються до Леві, де останнім часом виступали лише спортсменки. Я вважаю, що знайти ще одну-дві локації для технічних етапів на початку листопада не має бути складно. Проте це підводить нас до основної проблеми календаря Кубка світу: дисбалансу між дисциплінами.
Протягом багатьох років у Кубку світу спостерігається значно більша кількість технічних стартів у порівнянні з швидкісними, що створює несприятливі умови для швидкісників у їхній боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ). Це особливо помітно було під час епохи домінування Марселя Хіршера. Протягом восьми років своєї гегемонії цей видатний австрієць (тепер нідерландець) беззаперечно панував у Кубку світу, здобуваючи перемогу в загальному заліку з величезною перевагою. Проте на початку своєї переможної серії Хіршер зустрічав серйозну конкуренцію у боротьбі за загальне лідерство, оскільки його суперниками були саме швидкісники, такі як Аксель Лунд Свіндал, К'єтіль Янсруд і Беат Фойц. Тому можна стверджувати, що у ті сезони дисбаланс у розкладі змагань відігравав ключову роль у боротьбі за ВКГ.
Декілька років тому в FIS спробували вирішити цю проблему, і в базовий варіант календаря закладали практично рівну кількість стартів у швидкісних та технічних видах. Проте, оскільки змагання у швидкісних дисциплінах набагато більш метеозалежні, впродовж сезону ряд гонок у швидкісному спуску та супергіганті скасовувались, і перекіс в сторону технічних видів повертався.
Не можна не відзначити, що самі представники швидкісних дисциплін не завжди діють на користь покращення своїх умов. Яскравим прикладом цього став скандал, що спалахнув у січні цього року під час змагань у Венгені. Нагадаємо, на знаменитій трасі "Лауберхорн" серйозні травми отримали двоє видатних спортсменів: Алексі Пінтуро та Александер Омодт Кілде. У Венгені тоді відбулося три поспіль старти у швидкісних дисциплінах: до двох запланованих спершу додався ще один швидкісний спуск, який був скасований в самому старті сезону в Бівер Кріку.
Тяжкі падіння Пінтуро та Кілде їхні колеги у світі швидкісних лиж пояснювали втомою, викликаною триденними змаганнями без перерви. При цьому вони не врахували, що француз упав лише під час другої гонки з трьох, а норвежець мав легке захворювання, що, без сумніву, вплинуло на його витривалість. Масові протести спортсменів викликали обурення у керівництва Кубка світу з гірських лиж, яке оголосило, що до завершення сезону 2023/24 жодна з скасованих гонок не буде перенесена на інші дати або локації. Наразі не відомо, чи планують вони продовжувати цю політику в наступному сезоні.
Чесно кажучи, в цій ситуації дивує поведінка обох сторін. Швидкісники, які протягом багатьох років висловлювали невдоволення через дисбаланс у календарі та вимагали справедливості, тепер самі сприяли відновленню перекосу на користь технічних дисциплін, керуючись не раціональним мисленням, а емоціями. Безумовно, можна зрозуміти їхні переживання за травмованих колег, але це не є виправданням для ігнорування об'єктивних факторів, які призвели до падінь Пінтуро та Кілде. А директор чоловічого Кубка світу Маркус Вальдер обрав найпростіший підхід: "найкращий засіб від лупи - це гільйотина", замість того, щоб шукати конструктивні рішення для цієї проблеми.
Чи можливі реальні рішення цієї проблеми? Я вважаю, що так. Обраний FIS курс на заповнення листопадової паузи технічними дисциплінами є цілком доцільним. Хоча це може викликати певний дисбаланс на користь технічних видів, уникнути цього можна, якщо скасувати деякі змагання у слаломі та гіганті в наступні місяці сезону.
Якщо розглядати чоловічий Кубок світу, то, звичайно, чіпати такі культові етапи, як Альта Бадія, Мадонна ді Кампільо, Адельбоден, Венген, Кітцбюель чи Шладмінг ніхто не буде, проте зникнення Краньської Гори чи Хаф'єлла з календаря трагедією точно би не стало. А грудневий етап у Валь д'Ізері цілком можна було би з технічного перетворити на швидкісний - необхідні траси на цьому французькому курорті є. Що стосується жіночого Кубку світу, то тут календар ще більш гнучкий, оскільки недоторканних культових етапів, які за жодних обставин не будуть виключати з програми, у дівчат значно менше.
Звичайно, перевантаження технічними видами старту сезону і менша їх кількість у подальшому розбалансує календар всередині самих технічних дисциплін: слаломісти будуть дуже активно змагатися на старті сезону, після чого можуть на тривалі відрізки випадати зі змагального ритму. Безумовно, це також проблема, проте, на мою думку, значно менша, ніж дисбаланс дисциплін.
Як показали результати останніх кількох сезонів, навіть однакова кількість стартів у різних дисциплінах на початковому етапі календаря не завжди забезпечує стабільність цього балансу в підсумковому результаті. Швидкісні види спорту мають значну залежність від погодних умов, і протягом сезону скасування кількох стартів у супергіганті чи швидкісному спуску стає практично неминучим. Тому, для досягнення оптимального балансу в основній версії календаря, кількість стартів у швидкісних дисциплінах повинна бути навіть трохи вищою, ніж у технічних. Важливо з самого початку враховувати високу ймовірність скасування частини стартів у супергіганті або даунхілі.
Проте реалізація такого підходу є досить складною. По-перше, організація швидкісних видів спорту вимагає значних фінансових витрат та зусиль, а також важко знайти достатню кількість підходящих локацій для проведення великої кількості стартів. Тому існують альтернативні регламентовані методи, що дозволяють підтримувати баланс. Один з них передбачає виключення з обліку кількох найгірших результатів спортсменів в технічних дисциплінах, як це роблять на Кубку світу з біатлону. Однак така система не користується популярністю серед звичайних вболівальників, адже вона є складною для сприйняття і підрахунків наприкінці сезону, що й стало причиною відмови від неї в біатлоні нещодавно.
Тому, як на мене, найкращим способом вирішення цієї проблеми є наступний варіант. Ні для кого не секрет, що у Кубку світу, особливо чоловічому, є декілька найпрестижніших та найбільш культових стартів у швидкісних видах - Венген, Кітцбюель, Борміо. При чому, це не просто найпрестижніші, а й найскладніші траси у календарі. За гонки на цих етапах можна би було начисляти подвійні очки у загальний залік. Організатори Кубку світу вже давно не займаються лицемірством і не намагаються донести меседж про те, що всі етапи однаково цінні та важливі. На цих найпрестижніших етапах підвищені призові порівняно з рядовими етапами Кубку світу. І, якщо така нерівність вважається цілком прийнятною у фінансовій стороні питання, то в чому проблема створити її й у нарахуванні очок до загального заліку?
