Дорога до вершин закрита. Чому Україні слід зазнати поразки в Лізі націй?
Ліга націй підкреслила системну кризу збірної України - команда не хоче вигравати. На полі може відбуватися будь-що, але серед таких дій ми не побачимо активності жовто-синіх чи жаги до голу. Здається, що саме зараз прийшов час піти на пониження в Дивізіон С. OBOZ.UA розповідає, чому має бути саме так і чим це допоможе головній команді країни.
Питання переноситься з єврокубків до Ліги націй.
Просто зараз неможливо об'єктивно оцінити силу українських футболістів і українських команд. Особливо, якщо це єдині наші представники у Європі та головні донори гравців для України, які виступають максимально полярно. Від "Шахтаря" маємо першу перемогу над "Янг Бойз" і хоч якусь віру в подальший прогрес, 4 очки після половини Етапу ліги. А от "Динамо" влетіло всім, особливо болюче - "Ференцварошу". Що казати, якщо навіть у Класичному ми не побачили сильнішого в УПЛ? Головний матч Прем'єр-ліги вийшов таким, що внутрішня основа збірної України провела 90 хвилин без особливої гостроти.
В цьому контексті варто згадати про те, що чимало клубів покинули єврокубки вже на стадії кваліфікації. Особливо вражає відсутність "Дніпра-1", що стало піком проблем з підготовкою гравців для національної збірної. Це ситуація, коли на певних футболістів покладають великі сподівання, але вони несподівано втрачають не лише ігровий час, а й позиції у своїх командах. Проте, на щастя, Гуцуляк, Назаренко та Пихальонок змогли знайти нові клуби, через які отримали шанс знову приєднатися до лав синьо-жовтих.
І коли ми сподівалися, що вдасться побачити найкращі якості українських зірок хоча б у збірній - зв'язки не запрацювали. Коли одночасно на полі були Зубков і Конопля чи Шапаренко з Ярмоленком все одно не виникало надзвичайної гостроти. Індивідуальні моменти - так; командні - ні. Більше хімії складалося між представниками різних клубів - наприклад, Судаков і Шапаренко створювати чимало загроз проти Грузії, хоча б в одному таймі. На дистанції навіть з "легіонерами" Україна не може бути першою силою проти, здавалося б, не таких зіркових команд. Довбик, Мудрик, Миколенко чи Циганков поодинці не демонструють навіть половину власних можливостей. Дійсно активним став тільки гравець "Челсі", але цього замало для перемоги збірної.
Що кажуть цифри про основу?
Більшість показників статистики не на нашу користь. Наприклад, із 5-ти м'ячів у ЛН Україна 4 забила з гри, ще один із пенальті. Однак перетворити на гол стандарт чи контратаку не вдалося жодного разу за чотири матчі. Складна ситуація з ударами: в середньому за гру мають 3 спроби Мудрик і Маліновський, всі інші менше. Але! Руслан провів на полі лише 32 хвилини, тоді як Михайло - аж 175. Навіть якщо бігти в атаку, то ми скоріше потрапимо в офсайд, там опиняємося найчастіше серед усіх збірних квартету. Все це, як розумієте, зовсім не сприяє результативності.
Є певні показники, які виглядають вражаюче, але на практиці це не завжди відображається. Наприклад, якщо проаналізувати активність на полі, можна побачити, що Україна реалізувала лише 30% своїх зусиль у останній третині, тоді як Чехія досягла кращих результатів. Чи можемо ми дійсно стверджувати, що ці дії призвели до помітного успіху? В більшості випадків, такі результати спостерігаються вкрай рідко і не у всіх ситуаціях.
Україна має 47% володіння, такий відсоток ми ледь назбирали. Навіть наші наші клуби у Європі мають більше за рахунок пасів на власній половині чи у другій третині. Є і такий показник: у середньому, наші футболісти виконують десь 50 довгих передач за гру, менше тільки в Грузії. Однак точність залишає бажати кращого, 47%. Тобто за більшістю цифр, жовто-сині програють своїм суперникам.
Портал WhoScored серед кращих гравців групи виділив чотирьох українців; примітно, що їх кількість зростає із кожним туром. Однак Трубін і Мудрик не викликають питань, а от Конопля і Таловєров більше дивують. До одинадцяти серед усіх збірних потрапив тільки Трубін.
Шанс відчути смак тріумфу знову.
Зниження у класі може стати важливим етапом. Воно дозволяє футболістам проаналізувати свої помилки, зробити необхідні висновки та продовжити шлях з новими силами. Для керівництва команди це можливість об’єктивно оцінити свої досягнення та недоліки. А для федерації - шанс переосмислити доцільність збереження тренерського штабу, який не зміг підтримати високий рівень команди.
Не слід забувати й про трансфери, адже єврокубки та національна команда є важливими показниками для скаутів. Саме виступи в цих змаганнях сприяють появі прізвищ футболістів у списках найкращих клубів Європи та можуть відкрити їм шлях до омріяного переходу. Якщо хтось із українських гравців зможе заявити про себе як герой збірної, це стане справжнім досягненням. Наприклад, Калюжний продемонстрував, як всього за півтора матчу в Лізі націй можна стати улюбленцем шанувальників і потрапити в поле зору клубів зі списку Топ-5.
Для України це зниження є вкрай важливим. Ми вже відзначилися одним з найневдаліших чемпіонатів Європи в історії, у Лізі націй демонструємо мляву гру, а наш рейтинг серед збірних УЄФА продовжує падати. Цей холодний душ репутаційних втрат має завершитися цілком очевидним виходом у Дивізіон С.
Цього уік-енду збірна України розпочинає третій етап змагань у цьогорічній Лізі націй. Все склалося таким чином, що ми можемо посісти будь-яке місце свого квартету і результат буде незрозумілим до останньої хвилини 6-го туру: чи підйом, чи виліт. А ще можливий плей-оф, у такому випадку додаткові матчі теж будуть цікавезні. Як фанати, ми віримо у жовто-синіх кожного матчу та висловлюємо максимальну підтримку кожному футболісту. Але прийшов час, коли Україна має програти спеціально, щоб наново подивитися на свій справжній стан.
