Союз безстрашних. Чому партнерство Тухеля з національною командою Англії є революційним кроком.

Збірна Англії має нового головного тренера – ним став німецький фахівець Томас Тухель. Це рішення Футбольної Асоціації Англії (ФА) стало несподіванкою для багатьох і викликало справжнє здивування.

Команда "трьох левів" традиційно користується підвищеною популярністю й серед українських шанувальників футболу. Крім того, ця збірна є "вічним" претендентом на перемогу чи не в кожному турнірі, в якому бере участь.

Чемпіон не залишає без уваги значущі інформаційні події та висловлює свою думку з приводу теми, що викликала широкий резонанс серед фанатів. З якими викликами зіткнеться німець у своїй професійній діяльності? Які перешкоди йому належить подолати, з чим адаптуватися, і до чого потрібно бути готовим? Чому керівництво англійського футболу вирішило піти на ризикований крок?

Ще до призначення на відповідальну посаду навколо Томаса Тухеля сформувалася "група непідтримки". Мова про колишніх футболістів, які давно подалися у експерти на телебачення та в ЗМІ, й так само давно стали лідерами думок футбольної громадськості Британії. Гравців відомих, шанованих, знаних. Та все ще впізнаваних.

Явище, яке стало асоційоване з цими футбольними особами, отримало свою термінологію. Це явище відоме як "невіллізація" інфопростору, і до нього належать сам Гарі Невілл, Гаррі Реднапп, Джеймі Каррагер та інші менш відомі постаті. Перші двоє розкритикували ідею призначення Тухеля лише через те, що обране ФА ім’я не було англійським. Третій, Каррагер, висловився в дусі "песимістичного нейтралітету". Важливо усвідомлювати, що для таких медійних особистостей власна думка має неабияке значення, адже Невілл і Каррагер користуються повагою серед фанатів, тоді як Гарі Лінекер, який представляє іншу позицію, не здатен компенсувати цю гучну групу. Якщо це неофіційне об'єднання експертів не змінить свою позицію, хоча б до об’єктивного сприйняття вибору керівників англійського футболу, токсичний інформаційний фон може вплинути на результати матчів національної збірної. Також варто пам’ятати, що пан Томас не з тих, хто залишить своїх критиків без відповіді. Таким чином, ситуація створює грунт для суперечок ще до початку його роботи.

Тухель став третім тренером, не пов'язаним з Великою Британією, який очолив збірну "трьох левів", після шведа Свена-Йорана Ерікссона і італійця Фабіо Капелло. Проте, між усіма трьома фахівцями є набагато більше спільного, ніж просто різне громадянство в порівнянні з їхніми попередниками.

Суть полягає в тому, що як попередні легіонери Тухеля, так і німецький громадянин працювали з поколінням, яке вважається найсильнішим в історії "трьох левів". Проте, навіть найталановитіші гравці потребують сильного лідера, здатного перетворити індивідуально обдарованих спортсменів на злагоджену та ефективну команду. Якщо раніше такими фігурами були Джон Террі, Ріо Фердінанд, Ешлі Коул, а також Гарі Невілл, Стівен Джеррард і Френк Лемпард, Джо Коул і Вейн Руні, то сьогодні на передньому плані стоять Трент Александр-Арнольд, Кайл Вокер, Деклан Райс, Джуд Беллінгем, Філ Фоден, Букайо Сака та, звичайно, Гаррі Кейн.

Від моменту останнього великого тріумфу Англії на міжнародній арені минуло вже 58 років. У державі, яка може похвалитися найпотужнішою та найпривабливішою футбольною лігою у світі, а також вагомими досягненнями на клубному рівні, спостерігається вже тривале розчарування — бажання відсвяткувати наступну значну перемогу стало лише мрією.

Слід зазначити, що футбол для англійців є не лише значущим видом спорту, а й справжнім культовим явищем. Це, можна сказати, друга (чи, можливо, перша?) релігія. У прагненні до перемоги на полі вони так само невтомні, як і в бажанні насолодитися пивом у великих кількостях. Проте англійці також відомі своєю консервативністю, звертаючись за допомогою ззовні лише в крайніх випадках. І тепер настав саме такий момент.

Цікаво, що на першостях світу перемагали вже 22 збірні. Однак усі наставники-тріуміатори народжувалися саме в тій країні, з якою брали золоті медал. Якщо хто не в курсі, Тухель - уродженець німецького села Крумбах.

Незважаючи на нещодавні труднощі в своїй кар'єрі, Тухель продовжує залишатися одним із найвизначніших тренерів у футболі. Однак, як і Жозе Моурінью, який після численних спроб повернутися на колишній рівень тепер тренує команду з Туреччини — Фенербахче, Тухель також ризикує опинитися далеко від елітного дивізіону. Керівництво ПСЖ, Челсі та Баварії може підтвердити, що їхній досвід роботи з ним не завжди був позитивним.

Для Тухеля очолювати збірну Англії виглядає досить ризикованою справою, адже він ніколи раніше не працював з національними командами. Проте це також може стати його останньою можливістю довести, що він не поступається тим, хто встановлює стандарти та формує напрямки в тренерській діяльності. Можна сказати, що це його азартна гра, яка може визначити його подальшу кар'єру у футболі.

Німець належить до тих фахівців, які не звикли прив'язуватися до системи, він воліє підлаштовувати свої ідеї під підбір футболістів. Крім того, герр Томас чудово вміє адаптовуватися до суперників, та вміє маніпулювати їхніми недоліками. Саме вміння бути наставником, який як ніхто відчуває хиби в тактиці опонента, й подекуди чи не миттєво змінює ті чи інші плани своєї команди, свого часу зробили його одним із кращих у своїй справі.