Спортсменка з Вінниччини здобула срібло на Паралімпійських іграх: вражаюча історія тріумфу - Стиль життя | Експрес онлайн

Найголовніше бажання Марії Шпатківської — здобути золоту медаль на наступних Паралімпійських іграх.

24-річна Марія Шпатківська цього року вперше взяла участь у Паралімпійських іграх, які проходять у Парижі, як представниця нашої команди. Перед цим вона вже виступала за Україну на двох чемпіонатах Європи – в Німеччині та Польщі, а також змагалася на світовій першості в Об'єднаних Арабських Еміратах. У фінальному змаганні своєї першої Паралімпіади Марія боролася за медалі з 14 конкурентками. Вона встановила новий особистий рекорд, штовхнувши ядро на дистанцію 12,35 метра.

"Усіх спортсменів приймали гостинно. На відкритті, коли ми йшли парадом, парижани вигукували "Україна", -- ділиться враженнями від Паралімпіади Марія Шпатківська. -- У спортивному таборі, де ми проживали, була організована кухня багатьох країн світу: європейська, азіатська, французька, халяльна і безліч інших. Пропонували і дуже багато сирів, якими славиться Франція. Їсти можна було цілодобово. Ми вибирали наближені до нашої кухні страви: овочі, м'ясо, рибу".

Про Паралімпіаду Марія мріяла з юності. Дівчинка народилась без частини руки. Змалку ловила на собі дивакуваті погляди, був і булінг. А коли Марії виповнилося вісім років, тренер з рідного Козятина запропонував їй займатись спортом. Спершу було плавання, а потім дівчинка захопилась легкою атлетикою.

"Одного разу я випадково стала свідком того, як хлопці на стадіоні штовхають ядро, і вирішила запитати тренера, чи можу спробувати. Він навчив мене кільком основним рухам і техніці. І я справилася! Щодня я тренувалася до і після уроків, адже мріяла про участь у змаганнях і перемоги. У мене є три спортивні протези: один, з яким я змагаюся, і два для тренувань у залі. А вдома зберігається ще й косметичний протез, але я відмовилася від нього після поїздки за кордон на змагання. Там я зрозуміла, що не варто соромитися своєї інвалідності чи намагатися її приховувати," - ділиться Марія.

Спортсменку неабияк підтримував її партнер Євген. На війні він отримав поранення, через яке втратив одну з кінцівок. Долю Марії і Євгена з'єднало ортопедичне відділення, де вона працює реабілітологом.

"Пригадую, поїхала з військовими, які проходили у нас реабілітацію, пограти у більярд. Євген теж до нас приєднався. Ми довго спілкувались про все на світі. Він мені відразу сподобався. Згодом я стала його реабілітологинею. Ми постійно були разом, наші стосунки дуже швидко розвивалися. У квітні цього року Євген мені освідчився, а третього травня ми розписались", -- ділиться співрозмовниця.

Два тижні перед Паралімпійськими іграми Марія отримала травму спини під час тренувального процесу. Спортсменці довелося мобілізувати всі свої сили, щоб досягти вражаючого результату.

"Завжди поруч зі мною був український прапор, на якому залишили свої підписи мої пацієнти-герої. Серед них є й підпис мого чоловіка. Це надихало мене, і я боролася за перемогу, -- ділиться Марія Шпатківська. -- А яка моя найзаповітніша мрія? Безумовно, здобути золоту медаль на наступній Паралімпіаді. Цього року її отримала американка Ноель Малкамакі, яка штовхнула ядро на відстань 14,06 метра."